nepaklausībaC2
іменник/nˈepaklausiːba/4. відміна · жіночий
Переклад
непослух, непокора
Визначення
Негативна риса формованої особистості дитини, для якої характерне недотримання, невиконання розпоряджень дорослих людей.
Оригінал латиською
Bērna topošās personības negatīva īpašība, kam raksturīga pieaugušo cilvēku rīkojumu neievērošana, neizpildīšana.
Словоформи
| одн. | мн. | |
|---|---|---|
| Називний | nepaklausība | nepaklausības |
| Родовий | nepaklausības | nepaklausību |
| Давальний | nepaklausībai | nepaklausībām |
| Знахідний | nepaklausību | nepaklausības |
| Місцевий | nepaklausībā | nepaklausībās |
| Кличний | nepaklausība / nepaklausīb | nepaklausības |
Переклади
- Englishdisobedience
- Русскийнепослушание, неповиновение
- Lietuviųnepaklusnumas